Поиск
Частное сообщество

Частное сообщество

Подписчики: нет данных
ID: 159715913

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

частное

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

foxsalefox

PlastiLisa. Пластика (полимерная глина) - это материал, который лепится как пластилин, но для придания конечной формы изделие запекается и затвердевает. Из пластики можно слепить все что угодно, начиная от миниатюр и заканчивая скульптурами. Этот материал очень популярен для изготовления бижутерии. Украшения из пластики - это замечательный способ подчеркнуть вашу индивидуальность.
Если Вам понравилось что-нибудь их моих изделий - напишите мне.
Я буду рада, если Вы пригласите в группу своих друзей!

Полимерика • украшения ручной работы. Добро пожаловать в группу украшений ручной работы! Меня зовут Кутарева Анна. Тут вы можете познакомиться с моими работами, а так же заказать что-нибудь новенькое. Полимерная глина или пластика — это удивительный материал, из которого можно делать самые разнообразные вещи: украшения для интерьера, скульптуры, кукол, бижутерию и многое другое.
В этой группе вы можете найти много интересного для себя и в подарок!
*все украшения представленные в группе выполнены мной!

Полимерика • украшения ручной работы

Конкурс Всесвітня спадщина. Якщо ти творча людина і любиш Івано-Франківськ - тобі сюди!!!!!!!
Прийми участь у конкурсі, який проходить в рамках проекту Всесвітня спадщина/WОRLD HERITAGE (http://vk.com/worldheritage_if).
В Івано-Франківську та області є багато об'єктів історичної та природної спадщини, які потребують захисту та збереження.
Ти сам можеш диктувати правила - вибирати об'єкти, які на твою думку потребують уваги, спосіб, як донести це до людей. Це може бути фотографія, картина, скульптура, вітраж та інші відомі тобі види мистецтва. Ти можеш використовувати різні матеріали для того щоб створити своє мистецтво - фарба, картон, сірники, пластилін, глина, пластик, алюміній.
Головне не забути, що твоя ціль - це донести до людей, що в нашому місті та в області є куточки, які не можна порівняти ні з чим, нагадати про неповторність нашого краю.
Не треба нам Лондона, не треба Париж - бо ми маємо Івано-Франківськ!!!!!!!
У конкурсі є дві номінації:
- Фотоконкурс
- Мистецький конкурс
Надсилайте свої робити на if.world.heritage@gmail.com
Переможців конкурсу чекають призи!!!

Конкурс "Всесвітня спадщина"

Кераміка. Всі,хто любить кераміку...і нас,кераміків...звичайно))
Гонча́рство — традиційне ремесло, в т.ч. і українське, виробництво глиняного посуду, а також інших глиняних виробів (кахлів, іграшок, скульптур).
Виникло в епоху неоліту і знаменувало собою значний крок у розвитку продуктивних сил. Гончарство існувало там, де були придатні для цього глини. Добуту глину очищали від механічних домішок, потім місили, виготовляли з неї вироби, підсушували їх і випалювали. Спочатку вироби ліпили вручну і випалювали на відкритих вогнищах або у звичайних печах. З винайденням гончарського круга гончарство стало окремим ремеслом. З часів енеоліту гончарні вироби починають оздоблювати орнаментом, мальованим глиняними кольоровими фарбами.
Відоме в Україні з кінця мезолітичної доби. Досягло високого розвитку в добу трипільської культури.
За княжої доби гончарство в Україні було великим промислом.
Від XVI-XVII ст.ст. безперервно розвивалося, ставши в ХІХ ст. однією з найважливіших галузей української кустарної промисловості. Гончарі продавали свої найрізноманітніші вироби на ярмарках або розвозили їх, часом у віддалені від місць продукції райони.
Головними районами українського гончарства були:
Полтавщина — колишні повіти Миргородський, Зіньківський (зокрема, Опішня), Констянтиноградський;
Чернігівщина — Городнянський (зокрема, Олешня), Ніжинський, Кролевецький, Новгород-Сіверський, Глухівський поаіти та інші;
Київщина — Чигиринський, Черкаський, Уманський повіти;
Харківщина — Валківський, Охтирський, Ізюмський повіти;
Східне Поділля – Кам’янецький, Проскурівський, Гайсинський повіти;
Волинь — гончарство було зосереджене біля Овруча, Корця, Звягеля;
Херсонщина — біля Цибулева, Павлиша;
Галичина — на Розточчі (Глинсько, Немирів)
Гуцульщина, Покуття тощо.

Кераміка

Пiщ@ний Брiд. Клуб для настоящий ценителей Мальовничого краю Піщаний Брід.
Село Піщаний Брід (Ізмайлівської сільської ради) Олександрійського району, чистою і чаруючою росинкою закотилося між безкрайніми степами Кіровоградської області та річкою Інгулець, захоплює і милує око своїми мальовничими краєвидами.
На території села протікає тиха і чиста річка Інгулець, на берегах якої виблискують камінці різної форми та кольору, які на перший погляд нагадують різних казкових звірів, а під шум вітру прогинається зелений і густий, немов коси дівчини, очерет.
Край багатий на своїх героїв, які проявили себе як хоробрі й вірні своїй Батьківщині люди, під час Великої Вітчизняної війни.
Наші трударі – степівчани прославляють село сумлінною працею на рідній землі, про що красномовно свідчать публікації в місцевій пресі під час посівної і жнив.
Піщаний Брід, як і кожне село, місто чи країна має свою історію і свою родзинку.
Так, однією з перлин в історії села, є те, що в далекому ХVІІІ сторіччі на піщанських землях краю стояла «Панська садиба» відомих панів Зарванських.
До революції всі землі навколо села належали панам Зарванським, самі пани були військові, про що свідчить надписи на пам’ятках, декілька з яких збереглися й на сьогодні. Для селян вони запам’яталися як добрі і чуйні люди. Їхньому серцю не були байдужі діти з бідних сімей, вони переймалися їхнею долею і майбутнім і тому в 1910 році збудували для них світлу, гарну і теплу школу (зараз – сільський клуб та бібліотека - філія).
Нажаль «Панська садиба» не збереглася до нашого часу її було остаточно зруйновано під час громадянської війни. Та все ж таки на тому місці залишилася стара груша, яка й досі дарує людям свої солодкі немов медові плоди диких груш. Ще на згадку про ті часи селянам залишилася скульптура колишнього фонтану.
По архівним даним село до ХVІІІ ст.. називалось Секретарівка, після перейменували в честь панів Зарванських в с. Зарванське. Ще село під час Великої Вітчизняної війни мало назву Новосвітлопіль. Після війни ця назва в документах не траплялась, а вже була - Піщаний Брід, що походить від річки Інгулець, тому що дно річки піщане.
В 1929 році було побудовано магазин, стіни були литі з глини, а десь в 1980 році був обкладений цеглою.
Територія села – 172,7 га, садиб – 101, а населення 220 чоловік
На сьогодні село зберегло свою красу і індивідуальність.
В самому центрі села реставровано меморіал героям Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, які загинули під час фашистської навали.
Кожного року до Дня Перемоги біля пам’ятника мешканці села, за сприяння сільського голови Сироватки Миколи Павловича, організовують мітинги, реквієми, на яких діти читають вірші, молодь проводить урочисті покладання квітів, родичі і знайомі поминають героїв, віддаючи данину загиблим, а для ветеранів війни організовуються обіди.
За часів кріпацтва в 1900 році через річку Інгулець був збудований міст, який служить і в наш час. В роки війни він відіграв велику роль у визволенні села, тому що за селом проходила лінія оборони.
В селі ще збереглися хати побудовані в ті часи. Приміщення поділяється на дві половини, а по середині сіни.
Через село проходить залізнична колія на якій знаходиться невеличка станція Піщаний Брід, яку теж було реставровано.
Головним місцем культурно – дозвіллєвого відпочинку є сільський клуб, в якому приймає господиня з щирим та мудрим серцем, цікава, творча особистість, яка знає чого прагне, і знає як досягти поставленої мети.
Сільський клуб, як і в географічному так і в духовному плані знаходиться в центрі уваги жителів села, він доглянутий. Завідуюча клубом спільно з бібліотекарем постійно проводить різноманітні за тематикою заходи: культурно – дозвіллєві, просвітницькі, організовуються ігрові програми для молоді до свят та визначних дат.
На території села зареєстровано кургани (давнє поховання, звичайно круглої форми пагорб, різної висоти), які являють собою пам’яткою археології.

Пiщ@ний Брiд