Описание
Клуб для настоящий ценителей "Мальовничого краю Піщаний Брід".
Село Піщаний Брід (Ізмайлівської сільської ради) Олександрійського району, чистою і чаруючою росинкою закотилося між безкрайніми степами Кіровоградської області та річкою Інгулець, захоплює і милує око своїми мальовничими краєвидами.
На території села протікає тиха і чиста річка Інгулець, на берегах якої виблискують камінці різної форми та кольору, які на перший погляд нагадують різних казкових звірів, а під шум вітру прогинається зелений і густий, немов коси дівчини, очерет.
Край багатий на своїх героїв, які проявили себе як хоробрі й вірні своїй Батьківщині люди, під час Великої Вітчизняної війни.
Наші трударі – степівчани прославляють село сумлінною працею на рідній землі, про що красномовно свідчать публікації в місцевій пресі під час посівної і жнив.
Піщаний Брід, як і кожне село, місто чи країна має свою історію і свою родзинку.
Так, однією з перлин в історії села, є те, що в далекому ХVІІІ сторіччі на піщанських землях краю стояла «Панська садиба» відомих панів Зарванських.
До революції всі землі навколо села належали панам Зарванським, самі пани були військові, про що свідчить надписи на пам’ятках, декілька з яких збереглися й на сьогодні. Для селян вони запам’яталися як добрі і чуйні люди. Їхньому серцю не були байдужі діти з бідних сімей, вони переймалися їхнею долею і майбутнім і тому в 1910 році збудували для них світлу, гарну і теплу школу (зараз – сільський клуб та бібліотека - філія).
Нажаль «Панська садиба» не збереглася до нашого часу її було остаточно зруйновано під час громадянської війни. Та все ж таки на тому місці залишилася стара груша, яка й досі дарує людям свої солодкі немов медові плоди диких груш. Ще на згадку про ті часи селянам залишилася скульптура колишнього фонтану.
По архівним даним село до ХVІІІ ст.. називалось Секретарівка, після перейменували в честь панів Зарванських в с. Зарванське. Ще село під час Великої Вітчизняної війни мало назву Новосвітлопіль. Після війни ця назва в документах не траплялась, а вже була - Піщаний Брід, що походить від річки Інгулець, тому що дно річки піщане.
В 1929 році було побудовано магазин, стіни були литі з глини, а десь в 1980 році був обкладений цеглою.
Територія села – 172,7 га, садиб – 101, а населення 220 чоловік
На сьогодні село зберегло свою красу і індивідуальність.
В самому центрі села реставровано меморіал героям Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, які загинули під час фашистської навали.
Кожного року до Дня Перемоги біля пам’ятника мешканці села, за сприяння сільського голови Сироватки Миколи Павловича, організовують мітинги, реквієми, на яких діти читають вірші, молодь проводить урочисті покладання квітів, родичі і знайомі поминають героїв, віддаючи данину загиблим, а для ветеранів війни організовуються обіди.
За часів кріпацтва в 1900 році через річку Інгулець був збудований міст, який служить і в наш час. В роки війни він відіграв велику роль у визволенні села, тому що за селом проходила лінія оборони.
В селі ще збереглися хати побудовані в ті часи. Приміщення поділяється на дві половини, а по середині сіни.
Через село проходить залізнична колія на якій знаходиться невеличка станція Піщаний Брід, яку теж було реставровано.
Головним місцем культурно – дозвіллєвого відпочинку є сільський клуб, в якому приймає господиня з щирим та мудрим серцем, цікава, творча особистість, яка знає чого прагне, і знає як досягти поставленої мети.
Сільський клуб, як і в географічному так і в духовному плані знаходиться в центрі уваги жителів села, він доглянутий. Завідуюча клубом спільно з бібліотекарем постійно проводить різноманітні за тематикою заходи: культурно – дозвіллєві, просвітницькі, організовуються ігрові програми для молоді до свят та визначних дат.
На території села зареєстровано кургани (давнє поховання, звичайно круглої форми пагорб, різної висоти), які являють собою пам’яткою археології.
